Цього року перед кемпом був повноцінний конкурс есеїв
В останні спекотні дні цього року молодь Донеччини вже традиційно зібралася в Карпатах для того, щоб з користю та задоволенням провести час разом, поділитися досвідом та знайти нових друзів.
NYCamp 2024 дещо відрізнявся від минулорічного, бо цьогоріч у Карпатах зібралася не тільки молодь з українського Нью-Йорка, а й з усього Бахмутського району Донецької області. Всі учасники цьогорічного кемпу є переможцями та номінантами конкурсу есеїв від Нью-Йоркського Літературного Фестивалю.
“У нас був цілий процес відбору учасників на кемп. Нам дуже хотілося би взяти всіх, але навіть технічно і організаційно це неможливо. Тому ми відібрали окрему групу людей на кемп, а тим, хто не поїхав на кемп, подарували від НЛФ та Видавництва Старого Лева сертифікати на купівлю книжок”, — каже організаторка кемпу для молоді, письменниця, членкиня українського PEN Ольга Русіна.
Цьогоріч у кемпі взяли участь 24 учасники. Усі вони — переселенці з різних міст Донеччини. Нью-Йорк, Торецьк, Бахмут, Званівка, Соледар, Світлодарськ — така географія цьогорічного табору для молоді.
Молодь Донеччини на NYCamp 2024Фото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль
“Головна відмінність в тому, що минулого року був тільки Нью-Йоркський кемп – там була молодь тільки з Нью-Йорка. А цього року ми зібрали молодь з різних містечок Бахмутського району. Невелика частина цих підлітків були знайомі між собою, але більшість з них бачилися вперше”, — розповіла організаторка.
Тож цього року перед організаторами постала нова задача — роззнайомити учасників, щоб створити теплу та дружню атмосферу між ними. І врешті їм це вдалося.
“Це такий організаторський виклик, щоб за ці п'ять днів створити такий безпечний, комфортний простір, щоб вони познайомилися і встановили контакти, які потім зможуть підтримувати. Ми старалися, щоб учасники більше дізналися одне про одного. І цей процес був моїм найулюбленішим на кемпі”, — розповіла Ольга Русіна.
Участь нью-йоркців у таборі NYCamp
Цьогоріч нью-йоркці не тільки долучилися до організації та проведення кемпу, а й презентувала в рамках табору свій проєкт. У рамках цього проєкту нью-йоркці провели майстер-клас з друку на текстильних виробах.
“Від нашої громадської організації "Ініціативна молодь українського Нью-Йорка" був реалізований проєкт від фонду "Razom" "Несу свій світ з собою", де молодь разом з Андрієм Ковальчуком друкувала свої малюнки на футболках”, — каже голова ГО “ІМУН” Крістіна Шевченко.
Провів майстер-клас для молоді Донеччини ньюйорківець Андрій Ковальчук, який був учасником минулорічного табору для молоді NyCamp 2023.
“Минулого року, будучи учасником кемпу, я повністю занурився в атмосферу творчої енергії, і цей досвід справив на мене сильне враження. І до кінця року з'явилася можливість стати частиною команди лекторів. Мені запропонували провести майстер-клас, і я з радістю погодився, адже це був шанс поділитися власним досвідом. Тож цього року я приїхав із майстер-класом з текстильного друку, який проводився в рамках проєкту «Несу свій світ з собою» від фонду Razom. Тему було обрано, тому що робота з текстилем і використання термопреса дозволяють швидко побачити результат своєї праці та, що найважливіше, виразити свою індивідуальність через дизайн. Дітям було цікаво, і вони з великим ентузіазмом створювали власні авторські футболки, що, на мою думку, допомагає їм розкрити свій творчий потенціал і відчути впевненість у своїх силах”, — розповів Андрій Ковальчук.
Футболки, які молодь виготовила в рамках майстер-класу з друку на текстильних виробахФото: Нью-Йоркський Літературний Фестиваль
Молоді надзвичайно сподобався час, який вони провели на майстер-класі та ще більше припали до душі подарунки, які вони отримали в фінальний вечір табору.
“Коли ми вручали учасникам їхні власноруч створені футболки, їхні очі світилися. Вони бачили результат своєї роботи та принти, які грітимуть їм душу ще дуже довго. Багато хто не втримався та вдягнув ці футболки одразу на дискотеку того ж вечора”, — розповіла членкиня ГО “ІМУН” та співорганізаторка кемпу Валерія Панасенко.
Про що писали ньюйоркці у есеях
Невід’ємною частиною конкурсу есеїв та NYCamp стала можливість молоді отримати відгуки українських письменників та журналістів про їхні тексти, а також показати їх світові. Тож один з ньюйоркців погодився опублікувати частину свого есею на сайті НьюЙоркер.City.
“Камінці з моря та лють. Чи є сенс у пам’ятних речах? Мені здається, нема — то все минуле, яке майже нікого нічому не навчило. Саме тому, як показує нам карта, ми зайшли в сраку, і шлях назад лежить через прірву смерті.
Що ж тоді насправді має значення? Мозок, яким, на жаль, не всі належно користуються, точніше, думки, які в ньому живуть, почуття та бажання. Звісно, це ще не все, тільки половина. Друга ж половина — це праця, тяжка та безупинна. Проте більшість, знову ж таки, або не уявляє, що і як можна зробити, або просто нічого не робить. І все ж є в цій країні купка людей, що має корисні ідеї та невгамовне бажанням щось робити. І тут постає найважливіше питання, на яке я поки що не знаю відповіді: чи зможу я стати одним з таких людей, згуртувати їх коло себе, очолити їх? Можливо.
Мені всього 17. Після переїзду в Київ я нарешті почав розвиватися, занурившись у різні цікаві для мене галузі. У мене почали з'являтися мрії та цілі, але щодня, без перерви на вихідні й свята, я думаю про смерть з автоматом у руках. Чи погано це? Звісно. Чи перестану я думати про це? Ні. Думки про смерть або наблизять нашу з нею зустріч, або зроблять мене невразливим до її постійної присутності. Кілька разів я вже тиснув їй руку, дивлячись у порожні безодні замість очей. Думаю, вона ще трошки потерпить мене на цій землі.
У Марка Твена є хороша фраза: «Два найважливіші дні у твоєму житті — це день, коли ти народився, і день, коли дізнаєшся, навіщо». Тож хочу нарешті дізнатись, навіщо народився я. Для того, щоб люди бачили мене на сцені театру й на великих екранах чи на надгробній світлині з підписом «Герой»?”, — написав у своєму есеї школяр з українського Нью-Йорка Тимофій Небиков.
228
