Єфрем Брусиловський
Це український ревматолог, який народився у 1854 році у селищі Залізне Бахмутського повіту (так раніше називався Нью-Йорк).
Відомим він став у Одесі, де після медико-хірургічної академії почав працювати лікарем на Куяльницькому курорті. І всі наступні роки він присвятив розробці ефективних методів грязелікування при захворюваннях опорно-рухового апарау.
Залишилася лише одна фотографія Брусиловського, але його ім'я носить один з санаторіїв Одеси.
Микола Гужва
Це учасник Другої Світової війни, ім'я якого носить один з провулків Нью-Йорка. Після війни йому було присвоєно звання Героя Радянського союзу - Микола особисто встановив прапор перемоги у Севастополі. Зі своїми підрозділами штурмом заволодів центром міста та кулеметним вогнем придушив вогневі точки ворога.
Після війни він працював на шахті у Торецьку (у минулому - Дзержинськ), очолював профспілку гірників.
Помер від важкої хвороби 10 червня 1955 року. Похований у Нью-Йорку.
Тетяна Куштевська
Відома письменниця і поетеса, засновниця Міжнародної українсько-німецької літературної премії імені Олеся Гончара, яка живе в Німеччині.
Вона закінчила школу у Нью-Йорку, тримала музично-педагогічну освіту в музичній школі м. Бахмута і вісім років працювала музичним педагогом. Потім отримала другу освіту на факультеті сценаристів у ВДІКу в Москві, а з 1991 року оселилася в Німеччині.
У 1997 році із чоловіком, німецьким бізнесменом Дітером Карренбергом заснувала Міжнародну літературну премію імені Олеся Гончара.І вже багато років поспіль видають книжки молодих письменників. Ідея премії виникла після інтерв'ю з Гончарем для німецького видання.
В інтерв'ю журналу “Країна” вона пригадувала: “Мій тато Василь Іванович працював у Середній Азії медиком. Я там і народилася, в одній з оаз пустелі Кара-Кум. За 10 років переїхали на батьківщину батька - в селище посеред донецького степу з дивною назвою Нью-Йорк. Дружина тамтешнього шахтовласника була американкою. Після Другої світової поселення перейменували в Новгородське”.
Євген Льонко
Це український композитор, який закінчив Новгородський філіал Горлівської музичної школи. В 1978-82 роках — музичний редактор видавництва «Музична Україна».
Анатолій Шевченко
Заслужений краєзнавець Донеччини, володар літературних премій, почесний вчитель , що проживав до війни у Горлівці .
Народився 11 вересня 1936 року у містечку Нью-Йорк. Закінчивши в 1954 році среднюю школу, поступив в Сталінський педагогічний інститут на історичне відділення історико-філологічного факультета». Тут він он зустрічається з Іваном Дзюбою та Василем Стусом, що суттєво вплинули на його погляди.
З 1959 по 1962 Анатолій Васильович працював вчителем української мови та літератури в школі с. Красний Пахарь Артемівського району (зараз с. Воздвиженка Бахмутського району), там и почав займатися краєзнавством, друкуватись у «Комсомольці Донбаса».
З 1962 року Анатолій Васильович жив та працював у Горлівці. В 2008 році побачила світ збірка його оповідань про забуті сторінки історії Донеччини «Бахмутська мозаїка». Збірка стала лауреатом конкурсу «Книга Донбасса-2009». Загалом Шевченко Анатолій Васильович є автором 350 публікацій.