6 жовтня 2021 року духовному лідеру українського Нью-Йорка, як називали його друзі та односельці, виповнилося б 92 роки. Краєзнавець Євген Петрович Шильников не дожив три роки до відновлення історичного імені селища, якому присвятив усе своє життя.
НьюЙоркер.City розповідає історію людини-легенди - того, хто вірив у Нью-Йорк на Донеччині задовго до того, як про прифронтове селище дізналася вся Україна.
Бути за кадром
Більш ніж 30 років життя краєзнавець Євген Шильников вiддав фенольному виробництву. Він почав свою трудову діяльність з посади інженера, а закінчив - начальником фенольного цеха, який очолював протягом 25 років. Хоч був нагороджений медалями та відзнаками, завжди намагався залишатись за кадром.
Шильников був автором багатьох ідей та починань: виступав, зокрема, в якості режисера аматорської театральної студiї Фенольного заводу, і сам виходив на сцену у якості актора. Спектаклі, що ставились театральною студією, збирали аншлаги. На рахунку краєзнавця 19 зіграних ролей та чотири самостійно поставлених спектаклі. До останніх днів життя він мріяв відновити театральну діяльність селища.
Актори аматорської театральної студiї Фенольного заводу смт. Нью-ЙоркФото: Особисті архіви авторки
Уже на заслуженому відпочинку Євген Петрович продовжував свою активну громадську діяльність. Коли в обласному центрі було прийняте рішення збудувати в районі населеного пункту сховище для радіоактивних відходів, саме Євген Шильников виступив ініціатором спротиву такому екологічно шкідливому будівництву. Це йому ми зобов`язані, що у нашому й без того екологічно забрудненому регіоні не з'явилось ще одне джерело надзвичайної небезпеки.
Творець історико-культурного центру
Сьогодні - час громадських організацій. Вони створюються, популяризуються, фінансуються. А Євген Петрович випереджав час. Ще у 90-ті роки минулого сторіччя він створив у селищі першу громадську організацію "Надія". Знаходив для неї приміщення, розгортав велику роботу. Спочатку - клуб за інтересами. Потім - соціальний захист прав жінок та дітей. Завдяки жіночій організації був відстояний дитячий притулок, який збирались закривати у Торецьку, який тоді називавася Дзержинськ. Шильников влаштовував зустрічі з поетами та художніми колективами краю. Він же проводив виставки робіт місцевих художників.
Засiдання громадської організації «Надія»Фото: Особисті архіви авторки
Євгену Шильникову також належить ідея створення у селищі історико-культурного центру. Він першим налагодив зв `язки з доктором історичних наук, професором Донецького національного університету Олександром Дингесом, який вперше почав публічно говорити про історію селища з унікальною історичною назвою Нью-Йорк. Саме Шильников вів переписку з нащадками німецьких колоністів, які розбудовували Нью-Йорк.
Євген Петрович першим вголос став говорити про проблему депортації німецького населення у роки Другої світової війни. Разом зі сподвижниками Олександром Негодою, Віктором Ковальовим, Віктором Воротинцевим та Олександром Овчаренко вони створили та відкрили у буремному 2015-му Музей історії селища. Самі зібрали експонати, відремонтували, систематизували все. Саме Євгену Петровичу належить ідея врятувати та відновити напівзруйновану історичну забудову Кооперативного магазину, що його звуть у селищі німецьктим.
Фото: Особисті архіви авторки
Євген Петрович Шильников був людиною з надзвичайно високим життєвим потенціалом і дуже креативним, геть не радянським, способом мислення. До останніх днів свого довгого життя він постійно генерував продуктивні думки, заряджав всіх позитивом та новими ідеями.
Звідки такий потенціал? Відповідь на це запитання можна знайти у словах самого Шильникова, який виховувався за постулатами радянського зразка, мав світогляд, на який не вплинула залізна завіса: "Іноді замислююся, - казав краєзнавець, - що спонукало мене неодноразово відправлятися у туристичні поїздки за кордон? Швидше за все, нездоланне бажання розширювати свій кругозір не тільки завдяки книгам, а й візуально. Не дарма ж кажуть - краще один раз побачити, ніж сто разів почути".
Євген ШильниковФото: Скрін YouTube
Євген Шильников помер у рідному селищі у 2018 році. Коли з ним прощалися - була проблема із світлинами. Краєзнавець був напрочуд скромною людиною і майже не фотографувався. За словами самого Шильникова, "я просто завжди був схильний до пошуку цікавих проблем для того, щоби їх вирішити. Щось вдавалося, щось - ні. Але щоразу, коли виходило задумане, я відчував ні з чим не порівнянні задоволення. Мабуть, у цьому й полягає сенс життя кожного з нас на відведеному нам короткому відрізку часу».
229
