Василь Чинчик півтора роки очолює Військово-цивільну адміністрацію (ВЦА) Торецька. За цей час він встиг провести ямковий ремонт доріг у Нью-Йорку, долучитися до відновлення місцевої паркової зони та зайнятися забезпеченням освітлення селища.
У другій частині інтерв’ю НьюЙоркер.City поспілкувалися з Чинчиком, зокрема, про мрії та планування місцевого бюджету на 2022 рік.
— На початку ХІХ століття Нью-Йорк був центром семи німецьких колоній, що забезпечували себе та навколишні населені пункти. Чи зможе селище бути самостійною громадою тепер, після долучення до Торецької громади?
— Слава про самодостатність Нью-Йорка належить до відносно далеких часів. До 90-х років у колишньому Дзержинську працювало 12 шахт та заводи у Нью-Йорку, які обслуговували вугільну промисловість. Разом із закриттям шахт, закривались заводи. Картина перестала бути райдужною. До речі, і зараз у Нью-Йорку працює досить потужне ліцензоване виробництво шахтних насосів. Створені робочі місця для 70 чоловік. Працює також фенольне виробництво Авдіївського коксохімзаводу(АКХЗ), яке сплачує податки на території громади.
Цьогоріч були закумульовані кошти, які дозволили використати громадський бюджет. 300 тис. грн дало місто, 300 тис. грн — ПРООН. З шести проєктів — два реалізували саме у Нью-Йорку. Таким чином, кошти намагаємось розподіляти пропорційно-раціонально.
— Зазвичай ями на дорогах Нью-Йорка засипали десь під перший сніг. А потім разом зі снігом сходило й дорожнє покриття. Цьогоріч дорогу на Петровській горі почали ремонтувати на початку осені. Як прокоментуєте роботи з відновлення доріг у селищі?
— У минулому році Торецька громада робила асфальтне покриття , залучивши кошти обласного бюджету. А цього року ремонт здійснювали уже за рахунок власного бюджету. Розумію, що це ще не капітальний ремонт доріг. Але, враховуючи кошти, які є на рахунку громади, ми намагаємось ремонтувати дороги якісно та у найповнішому обсязі. Адже на балансі ВЦА знаходяться школи, дитячі садочки, лікарні, утримання яких теж потребує коштів. Зважаючи на ріст енергоносіїв, з'явилися додаткові незаплановані витрати, які потрібно забезпечувати з місцевого бюджету, щоби компенсувати підняття цін.
Наша громада є досить розкиданою територіально. На відміну від Авдіївки та Вугледару. Тому ремонт доріг потребує значно більше коштів. Цього року 1 млн грн пішло на дороги Нью-Йорка. Близько 1 млн грн — на дороги Щербинівки, біля 2 млн грн — на дороги Залізного, починаючи з перехрестя. Зробили під` їзд на Північному, проводиться капітальний ремонт на мікрорайоні Торецька. В центрі Торецька, якщо долучаються жителі, проводиться міжквартальний ремонт доріг. Як правило, люди хочуть мати все та відразу. Коли ми ремонтуємо центральні вулиці, підходять і кажуть: «А наш провулок?». Вважаю, що потрібно правильно розподіляти пріоритети. Коли ми відремонтуємо центральні дороги, зможемо піднятись на вулиці та провулки.
На мою думку, ми спрацювали нормально, виходячи з тих умов та можливостей, які маємо на сьогодні. У Нью-Йорку провели поточний ремонт автодоріг вулицями Київська, Молодіжна, Поштова та на провулку Перший Поштовий. Заклали вибоїни та дорожні шви струменево-інжекторним методом за допомогою спеціальної установки та із застосуванням фрези.
Розумію, що 1 млн грн — це не ті гроші , якими можна значно покращити якість асфальту в усьому Нью-Йорку. На одну Петровську гору потрібно було покласти в три рази більше фінансів. Але ми виходили з пріоритетів безпеки та наявних у громаді коштів. Найнебезпечніші місця закрили суцільно. Таким чином, місця підйому стали відповідати правилам безпеки. Давайте поступово, крок за кроком відновлювати те, що не робилось десятиріччями.
— Через війну у Нью-Йорку і Торецьку живе чимало військових. Як вони впливають на розвиток інфраструктури громади?
— Військові дуже допомагають місцевому бізнесу. Ходять до магазинів, їздять громадським транспортом, знімають житло, ремонтують машини. Це значно пожвавлює роботу місцевих підприємців.
Чи є якісь привілеї з виділенням коштів для регіонів, де йдуть бойові дії?
Якщо порівняти виділення державних коштів на такі програми як «Велике будівництво» та інші, то Донецька та Луганська область — у пріоритеті. Бачимо, як у Торецьку та Нью-Йорку проводиться капітальний ремонт шкіл. Значно допомагає залучення гуманітарних міжнародних місій. Це вагома підтримка. Адже у бюджеті воюючої держави, де значна частина коштів іде на утримання армії, важко зробити соціальний прорив. Щоб усі та відразу відчули покращення. Хоча вже сьогодні, коли відвідуєш різні міста області , бачиш значне покращення.
Військові, які повернулись до нас з 2016 року, говорять, що значно покращився стан доріг. З'явилося освітлення вулиць там, де його не було. Ми вже звикли до цього та не помічаємо. Люди ж, які давно не були у місті — відразу про це говорять. Виділення до 130 млн грн для будівництва нового водогону у Торецьку — це вагомі кошти. Виділення коштів для закупівлі шкільного автобуса — теж. Виділення коштів для закупівлі житла дітям-сиротам, допомога малозабезпеченим, будівництво дитячих та спортивних майданчиків — це теж серйозні дотації з державних коштів.
— З одного боку, у Нью-Йорку відновлюють парк фенольного заводу. З іншого, мешканці Петровської гори нарікають на стан парку, де знаходиться спортивний комплекс «Гора». Чи є шляхи вирішення цієї проблеми?
— Ми зустрічались з головою Асоціації ОСББ Іваном Руденко. Обговорили соціальну складову. На конкурсі «Перетворимо український Нью-Йорк разом» Руденко виграв проєкт на освітлення та благоустрій парку. За підтримки ВЦА буде займатись підтриманням благоустрою. Торецька ВЦА теж не стояла осторонь. Давали вишки для робіт, виділяли людей для допомоги. Спільними зусиллями добились результатів.
— То все ж, чи є плани стосовно цього парку?
— Плани є. Але не все в один рік. Крок за кроком. Ми не можемо одночасно відновити два, роками занедбаних, парки. У плачевному стані знаходились два парки — усіх все влаштовувало. Не було конкуренції — ніхто не висував вимог. Усе будемо робити. Потрібен час, потрібні фінанси.
— Останніми роками дуже гостро стоїть проблема освітлення селища. Як плануєте боротися з цією проблемою?
— У 2021 році за підтримки ГО «Авдіївка – платформа спільних дій» у Нью-Йорку реконструювали систему вуличного освітлення центральними вулицями Зарічна та Нью-Йоркська. Працюємо над тим, щоби поступово освітлювати й інші вулиці. У громаді є фахові спеціалісти, які добре роблять свою роботу. У першу чергу освітлення встановлюємо там, де лінії вже є. Адже виготовлення проєктно-кошторисної документації на нові лінії займає багато часу та потребує значних фінансових витрат. Якщо вже щось робити, то робити ґрунтовно.
— Велику роль у здійсненні благоустрою грає вивіз та переробка сміття. Бачимо, що у Нью-Йорку та громаді встановили нові контейнери з кришками. Маєте плани з продовження роботи щодо позбавлення громади від сміття?
— Готуємо проєкт з встановлення контейнерних зон. Проєкт, що дозволить легалізувати відповідні земельні ділянки. Адже ніхто не займався розрахунком кількості осіб, які проживають на тій чи іншій ділянці. Реалізувавши проєкт, зможемо провести благоустрій усіх зон. Наприклад, на залізничному переїзді. Встановили плиту, накрили «козирьок». Основне тут те, що сміття не повинне розлітатись. Але ж це у наших руках. Кришки потрібно закривати. Проблема з вивезенням побутових відходів дуже гостро стоїть у громаді.
Разом із департаментом ДонОДА з екології ми розглядали проєкт будівництва сміттєперевантажувальної станції з елементами сортування. Це дасть можливість вивозити відходи на місцеву точку, де сміття буде сортуватись. Це — 30-40 робочих місць. До того ж, ми зможемо впливати на ціноутворення вартості сміття. Адже при закритті нашого переповненого сміттєзвалища, буде потрібно возити сміття до Костянтинівки та Краматорська. Це значно підвищить ціну на послугу. На сьогодні люди сплачують лише 10-15% її вартості. На жаль, проплати по громаді дуже низькі. Люди жаліються на те, що послуга незадовільна. Тим часом, я зустрічався з латвійцями. У них платять усі. Альтернативи просто немає. Адже немає людини, яка б не залишала по собі сміття.
Фото: Facebook-сторінка Торецька міська військово-цивільна адміністрація
— Про що мріє голова Торецької ВЦА?
— Пригадую, коли у 2014-му вперше приїхав на Донеччину. Це було влітку, у Волновасі. Була активна фаза бойових дій. Мої колеги з Донеччини розповідали, що до Євро-2012 у Донецьку зробили прекрасний проспект та один з кращих в Україні аеропортів. Є величезне бажання пройтись по тому, тепер вже відновленому, проспекту. Усвідомлюючи, що якась частка у досягненні миру та розбудові Донеччини лежала й на твоїх плечах.
Сподіваюсь, що це бажання обов'язково буде реалізоване. Повернути окуповані міста Донеччини, повернути Крим — нашу територію, яка є реально українською. Крим тому й був переданий Україні, що саме наша країна займалась його відновленням. Створенням зрошувальних систем, лікувальних санаторіїв, баз відпочинку. Хочу бачити свою країну розвинутою, самодостатньою, цілісною. У тих межах, у яких була до російського вторгнення.
Розумію, що на непідконтрольній території, на жаль, не приділяється увага щодо розвитку. Інфраструктура занедбана, руйнується, все пошкоджене. Коли ми повернемо наші міста, потрібно буде виділяти серйозні кошти, щоби відновити нашу зранену Україну.
Довідка НьюЙоркер.City:
Василь Чинчик — голова Торецької міської військово-цивільної адміністрації (ВЦА) Бахмутського району Донецької області, полковник Служби безпеки України (СБУ) з Чернівецької області. Став головою ВЦА у квітні 2020-го. Чинчик — 1977 року народження. З відкритих джерел відомо, що він був заступником Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим, а також замначальника Волноваського відділу УСБУ. Як пише Новинарня, на світлині з Чинчиком у парадній формі, яку оприлюднила прес служба Торецької ВЦА, видно один із нагрудних знаків “За доблесть”. Це — відомча нагорода Служби безпеки України, яку мають співробітники СБУ, у яких є понад п’ять років військової вислуги.
229
