Виробничники з прифронтового Нью-Йорка перемогли на престижному конкурсі "Підприємець року". Як повідомляє сайт Торецької міської військово-цивільної адміністрації (ВЦА), переможцем у номінаціях "виробництво" та "за високий рівень соціальної відповідальності у малому бізнесі" стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Новгородський гідро-механічний завод”, директором якого є Юрій Меркушев, а комерційним директором - Петро Лубінець.
Нагадаємо, Донецька обласна державна адміністрація та Донецька торгово-промислова палата щорічно перед Новим Роком проводять регіональний конкурс "Підприємець року". Цьогорічних учасників нагороджували у Краматорську.
Як розповів редакції НьюЙоркер.Citi Микола Геймор, один із засновників підприємства-переможця, чи не найважливіша проблема машинобудівного виробництва у прифронтовій зоні - моніторинг нових замовлень."Постійно моніторимо наявність замовлень. Це одна з найважливіших потреб сьогодення, "- розповідає пан Микола про основні проблеми машинобудівного виробництва у прифронтовій зоні. Основну задачу розвитку Микола Геймор сформулював так: "Потрібно утриматись на ринку машинобудівної продукції України.Над цим працюємо постійно"
Історія місцевого машинобудування
Історія промислового розвитку Нью-Йорка, що межує з окупованою нині Горлівкою, безпосередньо пов`язана із машинобудівним виробництвом, заснованим ще у 1894 році німецьким інженером Якобом Нібуром.
Якоб Нібур створив у Нью-Йорку виробництво сільськогосподарських машин та знарядь. Проте з розвитком вугільної промисловості на Донеччині, завод був перепрофільований на виробництво обладнання для вугільних шахт. У 70-х та на початку 80-х років минулого століття машинобудівне виробництво почало стрімко розвиватись, а завод - розбудовуватись. Будувались нові цехи, впроваджувались унікальні технології виробництва. Стрімко розвивалась соціальна інфраструктура. Протягом двох десятиріч розбудували мікрорайон Петровська гора. Але це не врятувало завод - у кризові 90-ті він пішов із молотка. Нечисленні мітингувальники намагались завадити закриттю виробництва , але вплинути на хід історії підприємства так і не змогли. Завод закрили, унікальне обладнання вивезли, багато цехів поступово почали розбирати. Дотепер біля прохідної заводу постійно оновлюється напис: "Поверніть завод селищу".
Здавалось, життя покинуло колись успішне та процвітаюче виробництво. Висококласні токарі, фрезерувальники та інші дефіцитні спеціалісти їздили на роботу до горлівського машинобудівного заводу ім. Кірова. До війни робота виробничників користувалась там надзвичайним попитом. Російська агресія відрізала Горлівку від Нью-Йорка, а окупанти знищили горлівське машинобудівне виробництво.
Машинобудування у Нью-Йорку сьогодні
У 2011 році на базі вцілілого від демонтажу цеху, засновники-підприємці почали організовувати невелике виробництво з випуску шахтних насосів. Спочатку до роботи залучили 5-6 робітників. Саме це підприємство дозволило зберегти від руйнування приміщення цеху, в якому працювали першопрохідці відродження машинобудівного виробництва. Плани щодо відновлення виробництва та збереження ще не розібраних цехів були великі. Але їх також відкорегувала війна. Проте підприємці не здавались. І сьогодні, не зважаючи на досить несприятливі умови розвитку бізнесу на лінії зіткнення, вони продовжують своє виробництво. Кількість робітників збільшилась більше ніж у десять разів. У Нью-Йорку на Новгородському гідромеханічному заводі, працюють зараз 66 фахівців.
232
