"Марафон, який ніхто не хоче бігти". Монологи учасників

"Марафон у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти" - це спосіб нагадати світу й нам самим про війну на сході України, яка триває вже восьмий рік. 

Редакція НьюЙоркер.City поговорила з учасниками Марафону. У своїх монологах вони розповідають, зокрема, про те, як воно - бігати за 16 кілометрів від свого окупованого дому, і чому насправді вирішили долучитися до акції.

Костянтин Батозський, політолог, засновник "Агенства розвитку Приазов'я", пробіг Марафон у Києві:

Фото: Facebook-сторінка Костянтина Батозського

"Я біг свою "десяточку" в Києві. Я з Донецьку, в 2014 році працював в команді губернатора Тарути, тому для мене все, що пов'язано з війною Росії проти України є особистим та вкрай чутливим. Так само, як і наш донецький Нью-Йорк. І хоча у мене немає там родичів, я неодноразово бував у місті та відвідував виставу Ольги Данилюк в Києві. Ідея Нової Пошти зробити "Марафон, який нихто не хоче бігти" зачепила мене, і я вирішив, що свої перші 10 кілометрів без зупинки в житті я пробігу саме в рамках цієї акції. Тож сподіваюсь, що завдяки нам всім про донецький Нью-Йорк дізнаються якомога більше людей в світі".

Наталія Шиман, поліцейська, пробігла дистанцію в українському Нью-Йорку:

Наталія Шиман з колегами-поліцейськими Фото: Facebook-сторінка Наталії Шиман

"Бігла у самому Нью-Йорку. Зареєструвалась на марафон, тільки-но почалась реєстрація, дочекалась стартовий пакет та вирушила з друзями у містечко. Ідея бігти саме у Нью-Йорку прийшла одразу, тому що він зовсім поруч з моєю рідною Горлівкою. Їхали втрьох, по дорозі читали статті про Нью-Йорк, його історію та публікації про обстріли. У місті лишили авто на місцевому ринку, домовились поділити 42,2 км на трьох (по 14 км) та просто побігли вулицями міста, фотографуючи на бігу місцевість.

Поки бігла по місту забила у навігатор адресу свого батьківського будинку - виявилось до нього 16 км! Для мене така дистанція - це моя звичайна пробіжка на вихідних. Так близько від дому я не була від самого початку війни. Поки бігла, занурилась у спогади, намагалась згадати назви вулиць, місця де гуляли з друзями, де виросла, вчилась, працювала.

На визначених 14 км не зупинилась. Набігала по Нью-Йорку ці уявні 16 км, які розділяли мене від дому. Нас, до речі, зустріли класно: всі махали, сигналили, вітались. Наче все спокійно, але місто на лінії фронту, і це відчувається. Я у 2015 - 2017 роках була у багатьох гарячих точках Донеччини - в таких населених пунктах напруга відчувається навіть у повітрі. Напруга і контраст світосприйняття. Люди там більше цінують життя. А діти радіють не айфонам, а тому, що не треба ховатись у холодному підвалі. Завдяки марафону про ці містечка та села знову заговорили і нагадали, що є лінія розмежування і люди та мріють про мир та відновлення".

Максим Нефьодов, інвестбанкір, депутат Київради від фракції "Голос", пробіг "Марафон, який ніхто не хоче бігти" у Нью-Йорку, США:

Фото: особистий архів Максима Нефьодова

"На цей марафон я давно був зареєстрований — це ж один із мейджорів, кожен бігун про нього мріє. Ідея пробігти подвійний марафон мені дуже сподобалося — оскільки вважаю це прекрасною ініціативою, як з точки зору привернення уваги до військової агресії зі сторони Росії, так і з точки зору популяризації українського Нью-Йорка. 

Україні дуже не вистачає таких кейсів, коли про нас можуть згадувати і писати в усьому світі, коли українські міста роблять щось інноваційне і прикольне — тому мені й ідея з поверненням історичної назви місту теж дуже зайшла. А під час самого забігу, звичайно, спочатку я відчував адреналін і радість, потім втому і напругу, а потім була єдина думка — коли ж це все, нарешті, закінчиться? Класичні відчуття марафонця. Я задоволений своїм результатом".

Дмитро Карнаух, український поет, пробіг дистанцію в українському Нью-Йорку:

Фото: з особистого архіву Дмитра

"Особисто для мене було особливим моментом пробігти цей марафон саме у прифронтовому українському Нью-Йорку за кілометр від лінії війни! Я хотів відчути та побачити місцевих людей! Відчути їхні серця, побачити їхні очі! Почути та прожити емоційно їхні історії! Адже, коли ти живеш своїм життям за сотні кілометрів і не знаєш, що відбувається на лінії зіткнення, що відбувається у зоні війни, то ти не надто переймаєшся проблемами людей, які, на жаль, були змушені покинути власні домівки, а деякі й ба більше - змушені щодня захищати свої сім‘ї під тиском ворожих обстрілів. 

Моя участь у цьому марафоні - це подяка військовим, які тримають лінію оборони заради миру! Це - велике бажання та прояв підтримки до жителів Донеччини та Луганщини! Бажання показати, що я з ними, я поруч і мені не байдуже, що буде після того, як закінчиться війна! А ще я побачив та відчув, що наш Нью-Йорк - це місце сміливих та турботливих людей! Це місце, куди я повертатимусь ще не один раз".

Тетяна Тихончик, колишня прес-секретарка прокуратури Автономної Республіки Крим, бігла Марафон у Києві:

Фото: Facebook-сторінка Тетяни Тихончик

"Марафон я бігла у парку, який знаходиться поруч із моїм будинком. Так склалося у моєму житті, що я зустрічала багато добрий, щирих і справедливих людей з Донецької і Луганської області. Також, працюючи у прокуратурі АРК, познайомилася з приємними людьми із Криму. Я вирішила пробігти цей марафон і підтримати чудову ідею, щоб більше людей дізналося про наслідки окупації. Задумалася на якусь мить про долі людей, які покинули свої домівки, про те, що ми всі громадяни однієї держави і кожен може долучитися до якоїсь невеличкої справи для висловлення своєї підтримки і розповсюдження інформації.

Бігти я вийшла о восьмій ранку і забула рукавички. Тому руки дуже змерзли. Але в той час думки були про почуття людей, які не змогли взяти сімейні фотографії, інші важливіші речі, ніж рукавички… Згадалася також розповідь знайомої про те, як вона приїхала до Києва на навчання лише з однією маленькою сумочкою, а потім наступала зима… У неї, слава Богу, все склалося добре: закінчила навчання, влаштувалася на роботу, зустріла кохання і вона більше не хоче згадувати ті часи. Єдине, що у неї залишилося на окупованій території - це її батьки".

Сергій Коровайний, фотожурналіст, пробіг дистанцію Марафону у Барселоні:

Фото: Facebook-сторінка Сергія Коровайного

"Мені пощастило пробігти дистанцію Марафону під барселонським дощем. Я вважаю, що це дуже хороша акція, щоб нагадати світу що на Донбасі вже восьмий рік іде війна. А про це не потрібно забувати.

Марафон - це гарна нагода подякувати захисникам та захисницям України за їхню сміливість і нагадати світу про захоплені території. Під час пробіжки під дощем, якщо бути чесним, я відчував втому та холод. Я давно не бігав, але ця акція змотивувала мене пробігти 10 кілометрів барселонським узбережжям. Звісно, потім я відчував гордість за себе, за свою країну, за всіх українців та їхню сміливість. Я відчував, що роблю хороше діло!".