Після початку повномасштабної війни в Україні всі зрозуміли, що відкладати справи на потім вже немає часу. Але у всіх вже з'явилися мрії та плани, що треба зробити після перемоги. НьюЙоркер.City розпитали молодь про те, що вони планують зробити після закінчення війни.
Євгенія, 18 років
Звісно, що спочатку обов'язково треба відсвяткувати цю справу. Бо війна дуже втомлює, насправді. Зібратися з друзями та рідними за одним столом, видихнути та просто бути щасливими. А якщо мислити масштабніше, то я планую зробити ремонт, що відкладала на "потім" до початку війни.
Громадський активіст, що побажав залишитися анонімним
До повномасштабного наступу РФ на нашу країну, я навіть думати не міг, що колись сам буду мати бажання стати військовослужбовцем. Я мріяв робити свою країну краще, відбудовувати свій регіон та селище. Зараз же я вважаю, що військова служба обов'язкова для мене, бо з такими сусідами (орками) завжди треба бути готовим до захисту. Навіть якщо не йти на контракт та повністю не віддавати життя армії, я точно пройду хоча б строкову військову службу.
Якщо говорити про плани на майбутнє, то я досі мрію про розвиток селища, і вже думаю, що можна зробити. Через всі події, мені довелося багато їздити по країні, і тепер я знаю, що треба змінити. В першу чергу, треба змінити людей, їхнє бачення та думки щодо нашого існування у нашому місті. Але все це після перемоги, котра все одно буде за нами.
Ангеліна, 16 років
Я, мабуть як і всі, вважаю, що ми просто забов'язані відсвяткувати нашу перемогу. Багато моїх знайомих та друзів виїхали через війну. Коли вони повернуться, ми точно зберемося всі разом. А ще я поїду на Харківщину, де живе мій рідний брат та родичі. Дуже сподіваюся, що це дуже скоро станеться, адже ми сумуємо один за одним.
Валерія, редакторка НьюЙоркер.City, 18 років
Я вже думаю, що треба облаштувати собі бункер, бо ніхто не знає, що ще може статися. І напевно ми тепер всі матимемо запаси цукру, борошна, різних закруток та консервів. Те, що зараз відбувається, зробило мене набагато дорослішою. Ця війна перевернула мою свідомість на 360 градусів, але я точно знаю, що мій єдиний непохитний план після перемоги – це радіти кожній хвилині й трішки ніжніше ставитися до своїх близьких, бо хтозна, що може статися завтра.
231
