Журналіст THE NEW YORKER Джошуа Яффа відвідав схід України та поспілкувався з українськими військовими щодо ситуації на фронті. Серед військових був і Володимир Єлець — правозахисник з міста Торецьк, голова громадської організації «Твоє Нове Місто», а зараз ще й доброволець з перших днів повномасштабного наступу росії на територію незалежної України.

Як бачить війну в Україні американський журналіст

«Війна Росії в Україні це не той конфлікт, який був на початку весни. Початкова кампанія російської армії в лютому та березні була вторгненням трьох фронтів з невеликою узгодженістю чи військовою логікою. Українські війська влаштовували засідки невеликих підрозділів і використовували реактивні гранати, протитанкові засоби та безпілотники для знищення російських військових формувань і броні. Вірусні відео показують їхні прямі удари, коли танки зникають у полум’ї та диму», — зазначає Джошуа Яффа. 

Але вивід військ з території північної України й перегрупування сил на східному напрямку дещо змінили характер війни в Україні. 

«Тепер російські військові перегрупували свої сили для більш цілеспрямованого наступу на Донбасі, на сході України, використовуючи свої переваги в артилерії та авіації. Як сказав Майкл Кофман, експерт з російських військових у CNA, дослідницькій організації з питань оборони, Росія отримує незначні, але поступові здобутки, а позиція України на Донбасі є більш нестабільною, ніж здавалося колись. Нещодавно я провів кілька днів на Донбасі, де ряд офіцерів і рядових розповіли мені, що українська піхота рідко бачить ворога. Швидше, бої часто ведуться на відстані десяти миль і більше».

Війна стала, як сказав один український солдат, грою в артилерійський пінг-понг

Зараз для захисту прав людей необхідна зброя

«По дорозі з Бахмута я зупинився на військовому блокпосту, щоб привітатися з п’ятдесятирічним добровольцем Володимиром Єльцем із глибоким баритоном і густою сріблястою бородою. До війни Єлець був правозахисником. Вперше я зустрів його 23 лютого, за день до вторгнення Росії, у його рідному місті Торецьк, за п’ятнадцять миль.

З початком війни Єлець приєднався до військ територіальної оборони і був направлений сюди, де разом з іншими військами копали нові окопи на випадок подальшого наступу росіян».

Єлець зазначив, що для нього нічого не змінилося.

Тільки тепер я з рушницею захищаю свободи людей

«Ми підійшли до вершини пагорба, звідки відкривався широкий вид на горизонт. Над головою гудів український військовий безпілотник. «Ми зайняли цю позицію, щоб усе було видно», – сказав мені Єлець. У кількох місцях уздовж гористого ландшафту розгорталися важкі бої в Бахмуті та Лимані, іншому сусідньому місті. «Попасній було важко», – сказав Єлець із ракетами, артилерійськими снарядами. Він стояв на тому самому місці, дивлячись, як небо освітлюється вогненним дощем. Останнім часом він почув, що, на його думку, була нова артилерійська система в польових умовах — це звучало «як дикий рев динозавра», — сказав він», — зазначив у своєму репортажі журналіст THE NEW YORKER.

Володимир захищає Україну зі зброєю в рукахВолодимир захищає Україну зі зброєю в рукахФото: архів Володимира Єльця

Зараз Володимир Єлець разом з іншими військовими захищає схід України від російської навали. Захисник вірить у Перемогу України, розквіт незалежної Батьківщини та у світле щасливе майбутнє. Про це він каже вже українському журналу Ньюйоркер.Сity.

«Як правозахисник я продовжую надалі захищати права українців, але вже зі зброєю у руках. Якщо раніше моя допомога мала вигляд бесід, звернень, захисту у суді, то зараз для захисту прав людей необхідна зброя», — каже Володимир.

Про потреби армії говорить так: «Наш підрозділ завдяки волонтерам закрив усі свої потреби, але є багато підрозділів, які потребують авто, квадрокоптерів, приладів нічного бачення, засобів медицини. Волонтери, друзі, знайомі допомагають, підтримують, тож разом ми обов’язково подолаємо ворога, а потім за великим дружнім колом буде співати переможних пісень».