Гасіння пожеж, ліквідація наслідків обстрілів, розбір завалів та безсонні ночі. Це вже звичайні будні рятувальників, які щодня та щоночі стоять на варті спокою мирних жителів. Історію рятувальників з прифронтової Торецької громади показали у відеосюжеті телеканалу “Інтер”.

 

Робота змінилася 

Повномасштабна війна змінила життя та побут мільйонів українців. І рятувальники Торецької громади – не виключення. Кількість роботи та професійних викликів значно зросла, але це не найстрашніше. Кількість жертв серед мирних жителів – ось, за що болить найбільше. 

"Найважче — це бачить це все. Дуже важко. Найбільше, коли відкопували 15 людей з підвалу. Одну людину не могли знайти. І на телефоні заграла музика «Мамо, я живий». Є така пісня. І ми по ній його знайшли. Коли дістали, глянули – мати дзвонила кілька разів", – згадує один із найстрашніших днів командир 61 відділення Роман Ломакін.

Триматися під час війни рятувальникам допомагає дружба та гумор. Бойові дії та щоденні виклики зробили відносини між рятувальниками ще теплішими. 

"Хлопці змінилися, більш дружні стали, згуртувалися дуже. За нас цю роботу не зробить ніхто. Людина має бути готова до цього. І смерть, і всього побачиш. Бувало й у мирний час, що по 3, по 5 людей за місяць просто згорають. А під час війни – це зовсім багато", – каже командир торецького відділення. 

Співаємо пісні та віримо в перемогу 

Можливо, ви колись бачили відео на платформі ТікТок, де українські рятувальники, повертаючись з виклику, співають пісні в машині. Вірогідно, що на цьому відео командир 61 торецького відділення ДСНС у Донецькій області Роман, а знімають його колеги, яким дуже підіймають дух пісні командира. Попри те, що рятувальники мають надскладну роботу, кожного разу радіють, бо врятували ще декілька життів. А ще чиюсь домівку. 

"У нас є мрія: після перемоги ми одразу їдемо на Клебан-Бик. І будемо святкувати всім колективом. А якщо взимку, то до мене в баню. І чим швидше, тим краще", – каже Роман Ломакін про плани після перемоги України.