Став на захист рідного дому без зайвих роздумів
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в України, жителю Торецька Дмитру Гринь було 22 роки. Тоді, попри свій юний вік та великі плани на майбутнє, Дмитро вирішив залишатися в рідному місті стільки, скільки це буде можливим.
"Перші дні було тривожно. Я читав новина та спілкувався з друзями з Харкова, якому тоді діставалося сильніше, спостерігав у нашому місті відносну тишу й не розумів, що буде далі", — розповідає Дмитро Гринь.
Дмитро підозрював, що незабаром на Донеччині може статися активізація бойових дій, але ж ніяк не підозрював, що це торкнеться усієї країни. Проте, коли це сталося, не злякався ворога, який постукав у двері рідного дому, а сміливо вирішив, що боротиметься за свою землю.
На початку повномасштабної війни Дмитро став на захист рідного міста в лавах територіальної оборониФото: з архіву героя
Так у перші дні повномасштабної війни Дмитро опинився у лавах територіальної оборони. Серед таких же, як і він сам: охочих жити в світі, де на твоїй землі немає ворога, а люди живуть своє щасливе та мирне життя.
"Знайомі розповіли, що формують місцеву тероборону з добровольців. Я довго не думав та вирішив вступити до їх лав. Мотивація була лише одна — захищати своє місто, свій дім".
Немає жодного будинку, якого б не торкнулися обстріли
Після майже двох з половиною років повномасштабної війни, Дмитро залишається на території громади, але вже як співробітник Торецької міської військової адміністрації. Він каже, що залишатиметься вдома доти, доки буде лишатися його сім'я.
Дмитро залишатиметься в Торецьку доти, доки там будуть залишатися його рідніФото: з архіву героя
Свою роботу хлопець любить і називає й своїм захопленням також. Адже вважає, що допомагати людям, які досі залишаються на території громади — дуже важливо. Але описує місто як безлюдно, бо більшість жителів Торецька все ж евакуювалися до більш безпечних регіонів.
"У перші місяці все було відносно нормально. Багато людей почали виїжджати, розуміючи, що до нас доберуться найближчим часом. І ті, хто виїхав, мали рацію. Місто розбите, немає жодного будинку, якого не торкнулися б обстріли", — каже Дмитро.
Дмитро зазначає, що місцеві вже майже звикли до обстрілів, але страх за життя все не зникає.
"Раніше, під час перших масованих обстрілів, страх був сильнішим, бо здебільшого "прилітає" по житловому сектору. І це дуже страшно, коли ти розумієш, що, скоріш за все, є постраждалі. Зараз людей стало менше, і більше шансів, що ніхто не постраждає. А всі будинки відновимо після перемоги".
Дмитро Гринь та Дмитро Комаров у ТорецькуФото: з архіву героя
Тільки дурні не бояться обстрілів
Останнім часом удари окупантів по цивільних стають жорстокішими та щоденними. Торецьк обстрілюють навіть по кілька разів на день.
"Але останнім часом обстріли стали сильнішими. Кожен день прилітають "КАБи". Через це у місті стало ще більше розбитих будинків. Особливо це помітно на багатоповерхівках. До обстрілів звикаєш, але тільки дурні не бояться цього".
Попри активні обстріли, в Торецьку та інших населених пунктах громади, залишається немало людей, які намагаються робити вигляд, що життя триває в звичайному ритмі.
"Люди намагаються жити далі. Наша адміністрація сприяє підтриманню життя в місті. Тут прибирають вулиці, регулярно привозять воду, видають гуманітарну допомогу. Напевно, саме через це в місті все ще триває життя", — підсумував Дмитро Гринь.
228
