Журналісти НьюЙоркер.City поговорили з психологинею благодійної організації "ПОРУЧ" Валентиною Кузьмук про те, як говорити з близькими, які не хочуть евакуюватися.
Як говорити з рідними, щоб вмовити їх евакуюватися?
Почуйте їхні страхи та упередження щодо евакуації
"Перш за все, при розмові з рідними та близькими щодо їх евакуації із зон бойових дій чи прифронтових зон, важливо розуміти їхні обґрунтовані страхи та обмеження", — зазначає психологиня.
Не тисніть, не проявляйте агресію та в жодному разі не погрожуйте рідним. Спробуйте поставити себе на їхнє місце, адже евакуація для них — це про суцільну невідомість та нерозуміння, як рухатися далі.
"Після цього можна спробувати пояснити їм, що їхня безпека є пріоритетом, і надати фактичну інформацію про ризики та можливі наслідки перебування в таких зонах. Можна казати про свої почуття та переживання за них", — радить Валентина Кузьмук.
Надайте рідним конкретні факти небезпеки, а не погрози. Погрози точно не спрацюють, а лише викличуть недовіру та агресію у ваш бік.
Розкажіть про можливості після евакуації
"Надайте рідним інформацію про наявність безпечних альтернативних місць для проживання чи праці, де вони можуть знаходитися. Ви можете пошукати такі пошукати разом. Для них точно важлива підтримка, і щоб не було відчуття покинутості", — пояснює психологиня.
Ви можете розповісти рідним про можливість отримувати безкоштовну гуманітарну, психологічну, юридичну та інші види допомоги після евакуації. Поясніть, що їх ніхто не покине після того, як вони евакуюються з рідного дому.
"Звісно, ще одним аспектом може бути вказання на можливість отримання допомоги від організацій чи установ, які надають підтримку та захист уразливим категоріям населення в умовах війни", — каже Валентина Кузьмук.
Ви можете навести приклади евакуації ваших спільних знайомих, які після виїзду не залишилися сам на сам зі своїми проблемами.
Говоріть про важливість життя
"Можна наголошувати на тому, що родина є цінністю, і їхня безпека та добробут є важливішими за будь-які інші обставини. Це може допомогти переконати їх у необхідності переїзду з небезпечної зони", — радить психологиня.
Можна і потрібно говорити про важливу цінність — життя людини. І наголошувати на тому, що жодні матеріальні цінності по типу нерухомості або речей не можуть вартувати їхнього життя.
"Також важлива відкрита та співчутлива комунікація, де родичі можуть вільно висловити свої переживання, може сприяти зрозумінню та вирішенню цієї ситуації", — підкреслює фахівчиня.
Пам'ятайте, що ви відповідальні тільки за своє життя
Пам'ятайте, що ви не відповідаєте за жодне рішення ваших рідних, якщо вони досягли повноліття. Залишатися — це їх свідомий вибір, за який вони самостійно несуть відповідальність.
"Варто пам'ятати, що кожна доросла людина відповідає сама за себе та свою безпеку. Дорослі відповідають за своїх неповнолітніх дітей. І дорослі мають право обирати де та як їм жити", — пояснює Валентина Кузьмук.
Вам може бути важко прийняти це рішення, але воно є свідомим та обдуманим рішенням з боку ваших рідних. Постійно переймаючись цим, ви можете тільки погіршити свій моральний стан. А це не буде перевагою ані для вас, ані для ваших рідних.
228
