Мотивацією до розвитку стала хвороба дитини
Півтора року після евакуації в Дніпро Яна Медведєва жила лиш однією справою — допомогою підприємцям-ВПО та тим землякам, хто нарешті наважився започаткувати свій бізнес.
Написання грантів, допомога з релокацією, фінансова звітність підприємців — ось, чим жила Яна до вересня 2023 року. Проте обставини змінилися, й Яна вирішила, що час рухатися далі.
“Мотивацією для мене стало погіршення самопочуття моєї дитини. Вона інсулінозалежна і, на жаль, її стан здоров'я значно погіршився. І мені потрібно було приймати рішення — працювати вдома. Я не мала змогу їздити до офісу. І мені потрібно було обирати: або розвиток свій, або здоров'я дитини. І саме тоді в мене стався переломний момент”, — розповідає Яна.
Сьогодні дуже багато людей працюють з дому, тому Яна вирішила, що цей варіант може бути в її житті.
“На той час для мене, звичайно, зупинилося все. І явно я не розуміла, як буде далі. Але так вийшло, що я знайшла в собі сили. Я повинна бути сильною, перш за все, для своїх дітей, для своєї родини і для своєї країни. Тому що я не можу сидіти без діла. Я повинна працювати, сплачувати податки, донатити та будь-якими силами допомагати людям”.
Яна Медведєва — юристка та переселенка з Торецька, що на ДонеччиніФото: особистий архів Яни
Поштовхом до першого кроку став конкурс на мінігрантів для підприємців.
“Мені дуже допоміг мій досвід написання грантових програм. Я побачила тоді грантову програму благодійного фонду “Помагаєм” в Дніпрі, і у них була програма для жінок-переселенок, які хочуть започаткувати або розвивати свої бізнеси. Бізнес в мене вже був, але я сама не працювала. Мене трохи насторожило те, що вони відбирали тільки 5 жінок. І я розуміла, що в Дніпрі багато жінок-переселенок, які з класними ідеями з розвитку бізнесу. Але я подумала: а чому не я?”, — поділилася Яна Медведєва.
Забігаючи наперед, Яна стала однією з 5 жінок, які перемогли. Так вона закупила необхідне обладнання для роботи з дому й почала працювати дистанційно.
“Сума гранту була невелика — всього 50 тисяч гривень. Але мені потрібно було мінімально — стіл, ноутбук, принтер зі сканером. Я була така рада, коли мене запросили на другий тур — презентацію проєктів. Я розповідала про чудове місто Торецьк, шахтарів-пенсіонерів, яким часто потрібна юридична допомога. Я обрала саме цей напрямок, бо вже мала такий досвід і мені подобається займатися саме такими питаннями”.
Попри велику кількість роботи Яні Медведєвій вдається тримати баланс між роботою та особистим життямФото: особистий архів Яни
Ніч довга, а роботи багато
Крім розбору справ пенсіонерів, Яна також є кейс-менеджеркою в одному з проєктів громадської організації “Дівчата”. Там Яна займається допомогою дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах.
“Наприкінці року я побачила тендер на послуги кейс-менеджера, який оголосила громадська організація “Дівчата”. Я тоді зовсім не розуміла, що це таке, але мене зацікавило. Це була робота онлайн, яка непогано оплачувалася, тож я вирішила, а чому ні? Проєкт спрямований на захист дітей сходу України. І це дуже цікава тема для мене”.
Яна пройшла кілька курсів, і тепер у цьому питанні вона — профі.
“Я повністю розібралася в цьому питанні. Я пройшла декілька тренінгів. Я вже сертифікований кейс-менеджер. Ця робота доповнює мої життєві цінності. Тому що я можу допомагати дітям, які постраждали від війни, і спрямовувати свої сили на допомогу”.
Сьогодні більшу частину часу Яни Медведєвої забирає робота на посаді кейс-менеджерки в ГО "Дівчата"Фото: особистий архів Яни
Ця робота займає практично весь час юристки, тому питаннями пенсіонерів вона займається вночі. Яна жартує про те, що ніч довга, тому роботи можна зробити багато. Проте зазначає, що розподіляє зайнятість так, що вистачає і на роботу, і на родину.
“Я підприємець Торецької громади, тому мої податки йдуть туди. Я відчуваю себе в повній мірі реалізованою. Я закриваю всі свої потреби: і допомагати країні, й розвиватися, й бути поруч з донькою, яка потребує моєї допомоги”, — розповідає підприємиця.
Яна каже, що підприємець з неї так собі, бо навіть за консультації пенсіонерів вона не бере кошти. Допомагати — це її покликання, але на те потрібно дуже багато сил та часу.
Продовжую допомагати і “своїм” підприємцям
Попри те, що Яна має кілька проєктів одночасно, все одно знаходить час на допомогу переселенцям, які хочуть розвивати свій бізнес. Каже, що не може відмовити “своїм” людям.
“Досвід свій його нікуди не дінеш. І тоді, коли звертаються підприємці, які потребують допомоги, звичайно, я не можу відмовити. І всі свої знання передаю тим, хто цього потребує”, — каже Яна Медведєва.
Яна безкоштовно допомагає розібратися підприємцям-початківцям та переселенцям у основах ведення бізнесу, розповідає про те, як вести звітність та допомагає з усіма юридичними аспектами.
Також паралельно з усім, чим Яна займається, вона працює над отриманням Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, щоб мати змогу офіційно представляти інтереси своїх клієнтів у суді.
“Влітку минулого року я подала документи до Ради адвокатів Донецької області. Заяву на те, що я хочу скласти кваліфікаційний іспит на право зайняття адвокатською діяльністю. І в листопаді минулого року я поїхала до Києва і успішно склала іспит. Тепер в мене пів року стажування, і вже влітку, я думаю, в мене буде офіційне свідоцтво. Це допоможе в моїй діяльності”.
Переселенка сумує за рідним Торецьком та близькими, які там живуть під обстріламиФото: особистий архів Яни
Мій день розпочинається зі дзвінка додому й закінчується теж.
На питання, як вдається триматися, Яна відповідає просто — змирилася, але тривога все одно є.
“Для мене це взагалі болюча тема. Та, яка мене вибиває з колії. У Торецьку ще й досі залишаються мої рідні, тому мій день розпочинається зі дзвінка додому, і мій день закінчується дзвінком додому. Я не хвилююсь за майно, яке там залишилося — я це відпустила. Для мене головне, щоб мої близькі були живі, здорові”.
Яна каже, що щоденні руйнування в рідному місті нагадують їй, чому зараз вона повинна працювати. Все для того, щоб допомагати країні, допомагати армії скоріше вигнати російських окупантів з рідної землі.
“Я кожного дня хочу повернутися. Я кожного дня візуалізую ситуацію, як я сиджу на подвір'ї свого будинку з кавою, як ми збираємося всією родиною, смажимо шашлики на Великдень”, — ділиться юристка.
Говорити про повернення поки рано, бо війна триває. Але Яна не полишає думок, що це колись станеться.
229
